Як логістичні компанії працюють в умовах дефіциту водіїв
Вантажівка без водія — це простій, зірвана поставка і гроші, які компанія втрачає щодня. Сьогодні для української логістики це не гіпотетичний сценарій, а щоденна реальність. Кваліфікованих водіїв вантажного транспорту бракує майже в усіх сегментах: від міжнародних перевезень до доставки продуктів у магазини. Розповідаємо, чому так сталося і як перевізники вчаться виконувати ті самі обсяги меншою командою.
Чому водіїв стало так мало
Причин кілька, і діють вони одночасно. Мобілізація забрала з галузі значну частину досвідченого персоналу. Частина водіїв виїхала за кордон, де зарплати вищі, а робота стабільніша. Крім того, за працівників з відповідними правами тепер конкурують різні галузі: таксі, кур’єрська доставка, будівництво, аграрний сектор.
За даними Державного центру зайнятості, водії залишаються однією з найдефіцитніших професій на ринку праці, а окремі вакансії пропонують понад 100 тисяч гривень на місяць. Особливо гостро проблема стоїть у міжнародних перевезеннях: за словами учасників ринку, чинний рівень бронювання не дозволяє повністю закрити потребу галузі в працівниках.
Ситуація вже впливає на всю економіку. Галузеві асоціації заявляють, що за наявної кількості водіїв і техніки одночасно забезпечувати необхідні обсяги перевезень і повністю дотримуватися вимог щодо часу керування й відпочинку стає практично неможливо. Бізнес навіть запропонував уряду тимчасово призупинити перевірки режиму праці вантажних перевізників до березня 2027 року.
Як компанії адаптуються
Боротьба за кадри. Перевізники підвищують зарплати, пропонують бронювання, гнучкі графіки, соціальні пакети й кращі умови в рейсах. Дехто інвестує в навчання: оплачує курси на отримання категорій C і CE для нових працівників, зокрема жінок, яких у професії стає дедалі більше.
Ротація і взаємозамінність. Компанії навчають водіїв працювати на різних типах транспорту та маршрутах, щоб швидко закривати «дірки» в графіку, коли хтось вибуває.
Аутсорсинг. Частину перевезень передають партнерам і найманим перевізникам, а власні ресурси зосереджують на найважливіших напрямах.
Робота з ефективністю. Найдієвіший спосіб — змусити кожен рейс і кожну годину роботи водія приносити максимум користі. Якщо водіїв не вистачає, треба менше їздити «вхолосту».
Технології замість додаткових рук
Саме тут логістика дедалі частіше покладається на цифрові інструменти. Коли на кожного водія припадає більше замовлень, ніж раніше, маршрути потрібно планувати максимально точно: без зайвих кілометрів, порожніх рейсів і недовантажених машин.
Для цього компанії впроваджують системи управління транспортом. Наприклад, Rinkai TMS від ABM Cloud автоматично будує маршрути з урахуванням понад 15 типів обмежень: часових вікон клієнтів, вантажопідйомності й об’єму кузова, дорожніх обмежень. Логіст отримує оптимальний розподіл замовлень між машинами за лічені хвилини, а не за кілька годин, а за даними GPS бачить фактичне виконання рейсів і відхилення від плану.
У результаті той самий обсяг доставок можна виконати меншою кількістю рейсів. Для компанії, якій бракує водіїв, це прямий спосіб зберегти рівень сервісу без розширення штату.
Що ще допомагає
- Оптимальне завантаження. Машини, заповнені за вагою та об’ємом, дозволяють скоротити кількість рейсів.
- Групування замовлень. Доставки в одному районі краще поєднувати в один маршрут.
- Чесне планування навантаження. Реалістичні графіки зменшують вигорання водіїв і допомагають утримати тих, хто вже працює в компанії.
- Зворотні рейси. Повернення тари чи забирання вантажу від постачальника перетворюють порожній пробіг на корисний.
Дефіцит водіїв — одна з найсерйозніших проблем української логістики, і найближчим часом вона навряд чи зникне. Компанії, які виживають у цих умовах, поєднують кілька підходів: борються за кадри, підвищують взаємозамінність і, головне, використовують кожен рейс максимально ефективно. Цифрове планування маршрутів перестає бути опцією для великих гравців і стає інструментом, який дозволяє працювати стабільно навіть тоді, коли рук не вистачає.
