Ймовірно, приємно пригадати ті часи, коли підприємство відігравало в енергосистемі єдину роль споживача. ЩЕ років десять тому воно купувало електроенергію, платило за потужність і повністю залежало від стану централізованої мережі. А що тепер? Зараз ця модель кардинально змінюється, й великий бізнес стає активним учасником енергоринку. Ба більше, він може самостійно генерувати, накопичувати власну електроенергію та керувати нею.

І тут треба сказати про модель розподіленої енергетики, яка передбачає вироблення електроенергії безпосередньо поблизу місця споживання, а не її передавання на великі відстані від централізованих станцій. Тобто замість однієї великої електростанції існують тисячі малих і середніх об’єктів генерації, розосереджених всією мережею.

Одним з найпоширеніших елементів розподіленої енергетики постає сонячна станція для бізнесу, що працює в системі з установками зберігання енергії, когенераційними установками та системами управління навантаженням. Разом ці елементи формують локальну енергетичну інфраструктуру підприємства, яка працює незалежно або паралельно з централізованою мережею.

За оцінками експертів і міжнародних енергетичних організацій, Україні потрібно ввести сумарно декілька гігаватів децентралізованих потужностей до 2030 року для компенсації втраченої генерації.

Чому бізнес обирає цю модель?

На це існує декілька причин, кожна з яких підсилює одна одну, бодай окремо вже є достатнім аргументом. Разом вони формують стратегічне рішення:

• підприємство з власною генерацією і накопичувачем не зупиняється при відключеннях, які є реальним операційним ризиком, що забезпечує незалежність;
• власна електроенергія не дорожчає разом з тарифами, а підприємство фіксує значну частину енергетичних витрат на роки вперед, що дарує контроль;
• з накопичувачем можна брати участь в енергоринку країни – продавати резервну потужність системному оператору, отримуючи додатковий прогнозований дохід;
• розподілена генерація менш вразлива до системних аварій порівняно з централізованою інфраструктурою, а це запорука стійкості;
• власна відновлювана генерація стає аргументом у відносинах з міжнародними партнерами та інвесторами.

Всі ці ефекти реалізуються одночасно — підприємство не вибирає між захистом й економією, а отримує те та інше в рамках одного рішення.

Питання в українському бізнес-середовищі вже не перебуває в площині, чи варто інвестувати в розподілену генерацію. Воно перетворилося на запитання, як реалізувати це найефективніше. Поєднання сонячної генерації, накопичення та цифрового управління формує нову модель енергетики, й вона стає гнучкою, децентралізованою та стійкою до зовнішніх впливів. Для виробничих підприємств, агросектору та складської нерухомості це означає, що власна енергетична інфраструктура є базовою умовою конкурентоспроможності.