Що означають значки на етикетці взуття

Всередині майже кожної пари взуття є маленька наліпка або тиснення з трьома рядками значків. Продавці на неї не посилаються, покупці її не читають, а між тим саме там написано, зі шкіри ваші черевики чи зі шкірозамінника.

Нижче як влаштоване це маркування, які чотири категорії матеріалів існують і чому напис «шкіра» на коробці й піктограма всередині можуть означати різні речі.

Три частини і чотири матеріали

Кожній із цих трьох частин на етикетці відповідає власний значок, а поруч із ним ставлять значок матеріалу. Категорій матеріалів рівно чотири: шкіра, покрита шкіра, текстиль та інші матеріали. Замість піктограм виробник може дати той самий зміст словами.

Правило 80 відсотків

Найважливіше в цій системі не самі значки, а поріг, за яким матеріал взагалі потрапляє на етикетку. Маркують лише той матеріал, який становить щонайменше 80 відсотків площі поверхні верху, підкладки й устілки та щонайменше 80 відсотків об’єму підошви.

Якщо жоден матеріал не набирає 80 відсотків, на етикетці зазначають два основні матеріали цієї частини. Тобто позначка «шкіра» на верхові не означає, що там немає нічого іншого, вона означає лише те, що шкіри там не менше чотирьох п’ятих поверхні.

Звідси випливає перше практичне спостереження. Взуття, у якого на верхові стоять два матеріали замість одного, зазвичай комбіноване, і це не дефект, а чесно вказаний факт.

Шкіра й покрита шкіра це не одне й те саме

Дві окремі категорії існують саме тому, що покупці їх плутають. Шкіра це матеріал зі збереженою природною структурою волокон. Покрита шкіра це шкіра, на яку нанесено додатковий шар покриття, і поводиться вона інакше: гірше дихає й інакше зношується.

Третя категорія, текстиль, охоплює як натуральні текстильні матеріали, так і синтетичні та неткані. Четверта, інші матеріали, це все решта, зокрема полімери. Саме сюди потрапляє те, що в рекламі часто називають красивими словами.

Практичний висновок простий: якщо на верхові стоїть категорія «інші матеріали», перед вами не шкіра, хай би що було написано на коробці. А догляд за справжньою шкірою має власні правила: як доглядати за шкіряним взуттям узимку в місті.

Непередбачувана деталь: етикетка обов’язкова лише на одному черевику з пари

Європейські правила маркування взуття закріплені директивою 94/11/EC. І там є деталь, через яку багато хто вважає, що етикетки немає: інформацію достатньо нанести щонайменше на один виріб із кожної пари.

Тобто якщо ви подивилися в правий черевик і нічого не знайшли, це ще не порушення, треба заглянути в лівий. Крім того, маркування може бути не наліпкою, а тисненням, друком або підвісним ярликом, і закон вимагає лише, щоб воно було розбірливим, надійно закріпленим і доступним.

Відповідальність за наявність і точність цієї інформації несе виробник або його уповноважений представник в Європейському Союзі, а не продавець у магазині. Тому претензію щодо неправдивого складу пред’являють саме з посиланням на маркування.

Як користуватися цим при купівлі

1. Спершу знайдіть етикетку. Дивіться на язичок, на устілку під п’ятою і на внутрішній бік халяви. Перевіряйте обидва вироби з пари.
2. Читайте по частинах. Верх, підкладка, підошва це три різні рядки, і матеріали в них зазвичай різні.
3. Порівняйте з ціною. Шкіряний верх із текстильною підкладкою і шкіряний верх зі шкіряною підкладкою це різні за собівартістю пари.
4. Не орієнтуйтеся на слова на коробці. Рекламні формулювання не є маркуванням і нічого не гарантують.
5. Сфотографуйте етикетку. Якщо доведеться повертати товар, це найкращий доказ того, що вам обіцяли.

Чого в маркуванні немає

Директива вимагає зазначати матеріал, і на цьому все. У маркуванні немає ані країни виробництва, ані терміну служби, ані інструкції з догляду, ані водонепроникності. Тому очікувати від наліпки відповіді на питання «чи промокає» не варто.

• Розмір це окрема система. Він не входить до маркування матеріалів і залежить від колодки конкретного виробника.
• Позначка про догляд необов’язкова. На відміну від одягу, для взуття такої вимоги немає взагалі.
• Товщина шкіри не вказується. А саме вона визначає, скільки пара витримає.
• Клеєний чи прошитий метод кріплення не позначають. Це видно лише візуально по ранту.

Тому перед покупкою корисно виміряти стопу, а не покладатися на звичний номер: як правильно виміряти розмір ноги вдома. Для спортивного взуття діють ще й свої критерії: як обрати бігові кросівки. А з одягом усе влаштовано інакше, там етикетка розповідає саме про догляд: як читати символи на етикетці одягу.

Часті запитання

Що означають значки всередині взуття?

Вони позначають матеріал трьох частин: верху, підкладки з устілкою та підошви. Поруч зі значком частини стоїть значок матеріалу.

Які категорії матеріалів існують у маркуванні?

Чотири: шкіра, покрита шкіра, текстиль та інші матеріали. Текстиль охоплює і натуральні, і синтетичні та неткані матеріали.

Чи означає позначка «шкіра», що взуття повністю шкіряне?

Ні. Вона означає, що цей матеріал становить щонайменше 80 відсотків відповідної частини. Решта може бути іншою.

Чому в одному черевику етикетка є, а в другому немає?

Так дозволено: інформацію наносять щонайменше на один виріб із кожної пари.

Чи зобов’язаний виробник писати країну виробництва?

Маркування матеріалів цього не передбачає, воно стосується лише складу трьох основних частин взуття.

Хто відповідає за правдивість маркування?

Виробник або його уповноважений представник в Європейському Союзі. Саме на маркування спираються, якщо склад не відповідає заявленому.

Коротко

Маркування взуття описує три частини: верх, підкладку з устілкою і підошву, і для кожної вказує один із чотирьох матеріалів: шкіру, покриту шкіру, текстиль або інші матеріали. Матеріал потрапляє на етикетку лише тоді, коли становить щонайменше 80 відсотків цієї частини, а якщо жоден не набирає цього порога, зазначають два основні. Етикетка може бути лише на одному виробі з пари, тож перевіряйте обидва. І пам’ятайте, що написи на коробці маркуванням не є. Більше матеріалів у розділі Мода и красота.